Час для прочитання: xв
Поділитися
Варто зазначити, що фрилансерами називають вільнонайманих фахівців, які працюють самостійно і виконують роботу поза штатом компаній. Вони мають здатність працювати для різних клієнтів одночасно на тимчасовій основі та самостійно знаходять проєкти для виконання.
В українському трудовому законодавстві термін “фриланс” або “фрилансер” не визначений окремо. Новий законопроєкт, прийнятий Верховною Радою, також не вводить це поняття в трудовому законодавстві України. Замість цього, цей законопроєкт створює новий тип трудового договору, який враховує особливості роботи на тимчасових та гнучких умовах, такий, як той, що зазвичай використовується фрилансерами.
Тепер Кодекс законів про працю містить статтю, про трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Варто розібратись принципи роботи фрілансерів на законодавчому рівні:
По-перше, цей закон регулює угоду про працю з гнучким робочим графіком, де працівник виконує завдання лише в той момент, коли вони потрібні, і роботодавець не зобов’язаний забезпечувати постійний обсяг роботи.
По-друге, роботодавець сам визначає, коли та в якому обсязі залучати фрілансера. Угода між сторонами визначає терміни і тривалість роботи, яку необхідно виконати. При цьому дотримуються законні обмеження щодо тривалості робочого часу та періодів відпочинку. Тобто, такий працівник користається усіма соціальними пільгами, що доступні штатним працівникам, але він не обмежений обов’язковим місцем роботи або фіксованим робочим графіком.
По-третє, максимальна кількість годин роботи протягом тижня обмежена 40 годинами, а кількість робочих днів – 6 днів на тиждень. Мінімальна тривалість робочого часу становить 32 години на місяць. Якщо працівник виконав роботу менше 32 годин, йому все одно мають виплатити зарплату за 32 години робочого часу. Також, відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години може призвести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків, коли відмова обумовлена тимчасовою непрацездатністю, виконанням державних або громадських обов’язків або коли роботодавець повідомив працівника про наявність роботи з порушенням установлених мінімальних строків, які передбачені у трудовому договорі з гнучким робочим графіком.
По-четверте, Закон обмежує можливість роботодавців зловживати кількістю фрілансерів. Він дозволяє укладати не більше 10% договорів з гнучким робочим графіком відносно загальної кількості всіх договорів. У випадку, коли загальна кількість найманих працівників становить менше десяти осіб, можна укласти лише один договір з фрілансером. Також, роботодавець не може обмежувати фрілансера в укладанні інших трудових угод.
Договір з гнучким робочим графіком включає в себе вказівки щодо способу та часу, коли необхідно повідомити про початок виконання завдань. Цей проміжок часу, призначений для виконання робіт, називається базовими робочими днями та годинами. Договори з гнучким робочим графіком використовуються як альтернатива цивільно-правовим угодам.
Отже, закріплення на законодавчому рівні можливості укладати трудові договори з гнучким робочим графіком, які не передбачають фіксованих робочих годин та місця роботи, є важливим кроком для визнання та захисту прав фрілансерів у сучасному ринковому середовищі. Ця ініціатива враховує особливості праці на самозайнятій основі та надає їм можливість працювати більш гнучко та ефективно.
Важливо відзначити, що такі законодавчі норми також встановлюють правила та обмеження, які забезпечують баланс між інтересами роботодавців і фрілансерів. Загалом, закріплення можливості укладати такі договори у законодавстві визнає важливість фрілансу та сучасних форм самозайнятості в сучасному економічному середовищі та регулює їхні взаємовідносини відповідно до потреб ринку праці.